Закінчується 2014 рік. Рік, що приніс багато втрат, багато змін, але й багато здобутків. Пам’ятаємо страшні дні Майдану, коли на беззбройних людей накинулись пси Януковича. Знову загинули кращі сини та дочки України. Не ті, хто рве на собі сорочку «від Версаччі» і благим матом кричить про любов до поневоленої неньки-України за шикарним столом під час чергового застілля. Загинули ті, в кого прокинулося почуття власної гідності, ті, кому набридло слухати  злодійське бидло, яке пафосно йменувало себе владою. Загинули ті, хто з гордістю міг назвати себе Українцем!

Але страхіття на тому не закінчилися. На сьогоднішній день маємо окупований Крим і війну на сході України. Це страшно, бо війна – це завжди кров і бруд, втрата молодих і свідомих, каліцтво, сирітство. Та страшні події під час Революції Гідності розбудили національні почуття українців, які, здавалось би, затишно дрімали у душах людей.

Ще зовсім недавно кричали ура-патріоти, що занадто легко отримали ми незалежність України, крові мало пролилося... Засохла кров невинно знищених Голодомором  дідусів, бабусь, юнаків, дівчат, дітей. Вороги комуністичних виродків – сліпі кобзарі, священики, художники, митці – де ваші могили?   Перетліли кісточки замордованих «врагов народа» на Колимі, Хеніканджі та інших жахливих куточках «необъятной родины». І за кордоном знайшли кагебістські пси Коновальця, Бандеру. В розквіті сил відійшли у кращий світ Василь Стус, Олекса Тихий, В’ячеслав Чорновіл, Володимир Івасюк... Мало крові? Чи тепер уже вистачить? Мабуть, ні, бо ненажерливому Молоху-сусіду зі сходу все мало й мало…

26 грудня, в останній день навчання, силами класного керівника 3 класу Шпонтак Маргарети Юріївни та вчителя англійської мови Рудай Інни Василівни було проведено театралізоване свято «Як Бог землю ділив».

Маленькі актори запросили на свято і дубрівських героїв, які приїхали із зони АТО у короткочасну відпустку – Товтина Руслана та Голодняка Сергія.

Учні розповіли притчу про те, як Бог кожному народові землю ділив, а потім повернулися до нашої недалекої історії – подвигу Небесної сотні. Коротенький ролик про події на Майдані у супроводі тужливої пісні «Плине кача» викликав сльози у всіх присутніх. Зворушені учні, вчителі, гості школи на мить опинилися поряд з страшним сьогоденням, бо війна не припиняється.

Заспівали третьокласники і пісню про Україну.

А ще слід сказати, що у Дубрівській школі навчаються маленькі синочки героїв–обидва Владислави, лише один у третьому, а другий – у четвертому класі. Діти дуже гордяться своїми батьками-героями, яких їм так не вистачає вдома.

Звичайно, Товтину Руслану та Голодняку Сергію надали слово. А герої були небагатослівними – подякували учням за теплу зустріч, за малюнки, обереги, продуктову допомогу, яку отримували від Дубрівської школи. Пообіцяли і надалі оберігати наш спокій і побажали всім щиро любити Україну.

Після виконання Гімну України директор школи Король Олена Степанівна та заступник директора з навчально-виховної роботи Гринчишин Галина Петрівна подякували воїнам-односельчанам за їхній подвиг, за те, що ми маємо можливість жити під мирним небом. А учні 3 класу подарували героям маленькі ялиночки та малюнки, виготовлені власними руками під керівництвом класного керівника ШпонтакМаргарети Юріївни.

Зворушені і притихлі учні дякували Товтину Руслану та Голодняку Сергію, просили повертатися живими та неушкодженими. А спільна фотографія нехай буде ще одним оберегом у нелегких солдатських буднях.