Проблема  взаємин  у  родинах,  де  є  діти  з особливими  потребами

Предметом  особливого  дослідження  дефектологічноі  науки  є  психологічні  стани  батьків,  їх  переживання  та  взаємини,  пов’язані  з народженням  хворої  дитини. Цей  період  прийнято  вважати  найважчим:  змінюються  стосунки  між  подружжям,  весь  уклад  сімейного  життя.

   Дефектолого-соціологічні  дослідження  дають  підстави  стверджувати,  що  частіше  розпадаються  родини  у  яких  жінка   має  постійно  знижений  фон  настрою - тривожна і   дратівлива,  весь  сімейний  розпорядок   підпорядкований  хворій  дитині,  запити  інших  членів  сім’ї  не  враховуються.

   У  тих  випадках  коли,  взаємини  у  родині  і  раніше були  нестабільними,  народження хворої  дитини  стає ніби  лакмусовим  папірцем  і  приводом  для  розлучень.

   Розлучення  негативно  позначається  на психічному розвиткові  як  здорових  дітей,  так  і  хворих.

   Спостерігаються  емоційні порушення і труднощі міжособистісного спілкування.

   Надто хворобливо реагують на розлучення батьків діти з менш  вираженим  інтелектуальним дефектом.

   Реакція дівчаток на розлучення значно легша, ніж хлопчиків. Хлопчики почуваються впевнішими, якщо після розлучення  зберігаються  контакти з  батьком.

   Аналіз подружніх пар, які розлучилися  після народження  хворої дитини, свідчить, що у випадках коли звинувачують  батька, намагаючись схилити дитину на свій бік, дитина втрачає впевненість у собі. Вкрай негативно впливають на родинну атмосферу і розвиток хворої дитини грубі,  нешанобливі  стосунки між батьками, застосування фізичних покарань. Найчастіше фізичні покарання застосовують до дітей з гіперактивною поведінкою, вони дратують батьків, вихователів, вчителів і просто сторонніх людей. Багато з них страждають дисконцентрацією уваги.

   Фізичне покарання ще більше  збуджує хворих дітей. До  покарань більш схильні батьки  до яких в дитинстві застосовувались тілесні покарання, вони самі мають  підвищену агресивність, імпульсивність і потребують систематичної психотерапевтичної допомоги. У таких випадках  ми  рекомендуємо батькам проаналізувати своє ставлення до дитини: чи вважають її  гіршою, ніж вона є насправді.

   Неадекватно впливає на розвиток хворої дитини і гіперопіка. Вона виростає нервовою, збудженою, тероризує всіх навкруги, потребує до себе постійноі підвищеної уваги.

   Найсприятливіші стосунки складаються в родинах, де мати намагається краще зрозуміти проблеми своєї дитини, не забуваючи про потреби здорових членів сім’ї, а також про свої власні.

   Батькам, які мають аномальну дитину, слід знати, що її виховання потребує великих фізичних і духовних зусиль.

   В випадках, коли в родині з’являється дитина з відхиленням у розвитку, батьків цікавлять їх першопричини. З’ясування цього стає важливим для сімейної пари, а також для медичного і педагогічного розвитку  хворої дитини.

​У таких випадках  доцільно звертатись до психолого-медико-педагогічної консультації.            

   Важливу роль у підтримці  родин, які мають дітей з особливими потребами  видіграє доступна і грамотна інформація про можливість цілеспрямованого спеціального виховання, навчання і  корекції, які дають змогу хворим дітям пристосовуватись до життя в суспільстві, стати його повноцінними членами.