Цей маліжанський рік приніс нам, юним членам Малої академії літератури і журналістики Ужгородського району, не менш щедрий урожай, аніж попередні роки.
По-перше, фестиваль юних талантів уже офіційно отримав статус Міжнародного. Це радує і розширює наші можливості.
По-друге, маліжани району виступили дуже достойно, показавши цілком непогані результати, а саме:
Перше місце у номінації «Поезія»(старша вік. кат.) - Сухар Софія(11 кл.)
Перше місце у номінації «Поезія»(сер. вік. кат.) - Метай Антон(8 кл.)
Перше місце у номінації «Поезія»(мол. вік. кат.) - Ходань Софія(6 кл.)
А також перше місце за літературно-музичну композицію «Тату, повертайся живим», підготовану спільно з маліжанами м. Ужгорода.
Друге місце у номінації «Поезія»(мол. вік. кат.) - Ходань Кароліна(6 кл.)
Третє місце у номінації «Поезія»(мол. вік. кат.) - Король Мирослава(6 кл.)
Третє місце у номінації «Проза»(мол. вік. кат.) - Король Мирослава(6 кл.)
Третє місце у номінації «Проза»(стар. Вік. кат.) - Лазарик Владислав(10 кл.)
Третє місце у номінації «Проза»(стар. Вік. кат.) заочно отримала Полончак Магдалина(11 кл.) та у номінації «Журналістика» - Мацко Інгрід(11 кл.) - учні Коритнянської ЗОШІ-ІІІ ступенів.
А учениці цієї ж школи, які теж є членами літстудії «Первоцвіт» при РЦДТ,
Головко Сніжана та Дуб Олександра і відвідали фестиваль уперше, отримали Почесні грамоти з рук самого ректора МАЛіЖу Василя Тарчинця.
Ну що ж, фестиваль закінчився... Але творча робота маліжан Ужгородщини продовжується.
Насамкінець хочеться щиро подякувати відділу освіти Ужгородської РДА в особі нач. Михайлишин М. І. за подаровану дітям радісну можливість взяти участь у XII Міжнародному фестивалі «Рекітське сузір’я».
Кер. Відділення МАЛіЖ району Салай М. Й.
Та юні маліжани
Омріяна поїздка
Майже рік я чекав на омріяну поїздку на «Рекітське сузір’я» . І ось виходжу із автобуса, вперше вступаючи на Міжгірську землю. І бачу я прекрасні гори, на яких красуються ялинки в зелених шатах. Гірське повітря дарує мені небесну насолоду, огортає новими почуттями. Споглядаючи цю красу, я відкриваю для себе нові, небачені раніше Карпати. Моя розгубленість від нового місця зникає, бо всі мої думки були лише про красу навколишнього. Вбираючи у себе зелене багатство Міжгір’я, я думаю: «Якою ж цікавою повинна бути історія цього дивовижного краю. Як же жили тут люди багато років?..». На щастя, ліцей, у якому я живу, має два чудових музеї. Коли я в них зайшов, мені геть не потрібні були слова екскурсовода: експонати говорили самі за себе. Я наче перенісся у минуле Міжгір’я. Перед моїм зором постала старенька хатинка, по стінах якої розвішаний одяг, що носили ще сто років тому. Неподалік від хатини стоїть хлів, а ще далі видніється прекрасний сад. Десь гавкає собака, співають пташки. А у домі снідає звичайна міжгірська сім'я.
Мабуть, найцікавішим був другий день у Міжгір’ї. Наша команда повинна була виступити із літературно-музичною композицією. Після цього я мав захищати свої вірші. На репетиції все було гаразд, та коли почалася літературно-музична композиція, я наче забув усі слова. Я стояв за сценою і повторяв текст, адже так страшно зганьбитись на новому місці. І ось наступив момент , коли я мусив іти на сцену. Мене переповнював страх, але я таки вийшов. За хвилину мікрофон опинився в моїх руках, я зібрався з думками і почав зачитувати свої слова. Усі ми були акторами , а на нас дивилися сотні захоплених очей. Пізніше я виступив із своїми віршами перед журі і отримав перше місце.
Мабуть, Міжгір’я не було б настільки захоплюючим, якби не Синевир. Прекрасне озеро зачарувало мене і не хотіло відпускати. Наостанок я загадав бажання повернутися сюди ще раз. Сподіваюся, воно збудеться...
МстаЙ АНТОН член літстудії «Первоцвіт»
Ужгородського РЦЦТ, маліжанин з 2015 року
Життя у рекітському вимірі
Я прибув на фестиваль «Рекітське сузір’я» вже втретє. Яким же було моє здивування, коли всі ці п’ять днів була тепла сонячна погода і не було навіть ніякого натяку на дощ. Адже в минулі роки в Міжгір’ї часто дощило. Тут свіже гірське повітря та чудові пейзажі. Справжньою окрасою цього краю є одне з семи природних див України - озеро Синевир, яке зачарувало мене своєю красою.
На фестивалі мені дуже подобається . Приїхавши сюди один раз, хочеться повертатися знову і знову.
Тут ти ніби потрапляєш у інший вимір. Вдома час проходить якось нудно, одноманітно. А тут життя вирує, кипить. Один день на фестивалі прирівнюється трьом дням у звичайному житті. Я пробув тут лише кілька днів, але таке враження, ніби прожив ціле життя: насичене, радісне, по-творчому плідне. Як кажуть: «Головне не перемога, а участь». Я з цим висловом цілком згідний. Навіть посівши третє місце в номінації «Проза» (а мріяв я про перше!!!) збагатився значно більшим: новими друзями, незабутніми враженнями, впевненістю в собі. А це все, на мій погляд, є набагато важливішим і вартіснішим.
Лазарик Владислав, член літстудії «Первоцвіт»
Ужгородського РЦЦТ, маліжанин з 2013 року.
Цього року на міжнародному фестивалі "Рекітське сузір'я - 2015 " побувала і я -Ходань Кароліна. Для мене ця поїздка була першою. Мені там дуже сподобалося. Фестиваль проходив у смт Міжгір'я, яке є одним із наймальовничіших куточків Закарпаття. Із нашого вікна було видно чудовий гірський краєвид.
На цей фестиваль з'їхалося біля 400 дітей з різних міст і регіонів України. З багатьма з них я познайомилася і здружилася.
Цього року я виступала у номінації "Поезія" і посіла 2 призове місце. Сподіваюся, що в наступному році я пробуватиму свої сили ще і в номінації "Проза".
На третій день фестивалю ми провели екскурсію на одне з найпрекрасніших місць Міжгір'я - Синевирське озеро (на якому учасники екскурсії їздили на конях, фотографувалися з ведмедем, їли суниці та чорниці, купляли сувеніри).
А ще ми відвідали реабілітаційний центр бурих ведмедів. І ось яку історію мені розповів один із ведмедів. Його тримали в неволі цигани, і, щоб він їх не бачив,вони повиколювали голкою очі, а, щоб не кусав,вирвали всі зуби.
Тепер він, беззубий та сліпий, лікується теплом добрих людей у цьому центрі.
На гала-концерті всі присутні були в різноманітних вишиванках. Я ніколи не бачила одночасно стільки людей в національному одязі, але це було так гарно/,,
Вважаю, що такі фестивалі творчої молоді дуже потрібні, бо вони допомагають нам, юним маліжанам, краще розвивати свою творчість.
Я вдячна своїй вчительці Маріанні Йосипівній Салай-Пак, бо якби не вона, то я б не складала вірші і не побувала на такому гарному українському святі!
Спогади, що зігрівають
Був теплий літній день...Звичайнісінький день, але водночас дуже урочистий і відповідальний у моєму житті. Саме цього дня я та пара сотень таких, як я юних творчих особистостей, вирушили в дивовижну країну МАЛІЖгір’я . Тут проходив дванадцятий міжнародний фестиваль обдарованих дітей «Рекітське сузір’я» .
Прибувши в Міжгір’я, я одразу відчула прохолодну свіжість його повітря, що так приємно збадьорювало тіло після виснажливої поїздки. Другий фактор, який мене вразив - це гори та полонини. І хоча таку картину мені доводилось бачити доволі часто, залишитися байдужою до цих неймовірних пейзажів я не могла.
Міжгірська земля гостинно зустріла нас хлібом та сіллю. Трохи пізніше того ж дня ми відвідали музей з чудовими експонатами, які дали нам змогу відчути себе в минулому міжгірського краю та познайомитися із постаттю відомого закарпатського поета Петра Скунця . Здавалося,вже достатньо зроблено та відчуто як для одного дня,проте переді мною стояла ще одне важливе завдання - знайомство з колективом,з яким я і проведу ці п’ять дні. Моє хвилювання було помітне ,але, як виявилося пізніше ,зовсім даремне. З моїми ,вже зараз друзями,ми одразу знайшли спільну мову. У нас виявилося дуже багато тем для розмов,хоча це і не дивно,адже там зібралася виключно творча молодь. Стали друзями - це мало сказати, адже протягом цих днів ми в деякій мірі зріднилися. Умови для проживання були цілком задовільні,хоча у такому дружньому колективі як у нас ,це було не так уже й важливо.
Море чудових емоцій залишила екскурсія на озеро Синевир. Я дізналася легенду про його виникнення, а також помилувалася вишуканими пейзажами.
Що ж до гала-концерту ,який відбувся передостаннього дня ,взагалі бракує слів... Я побачила неймовірно високий рівень творчості українських дітей.
Крім того я отримала можливість порівняти свій поетичний рівень з рівнем інших маліжан.
Ось і завершилось моє перебування на міжгірській землі. Розлучатися завжди болісно... Та сподіваюсь ,що спогади про «Рекітське сузір’я» зігріватимуть мене упродовж цілого наступного року.
«Рекітське сузір’я». Чудові спогади.
Вже рідне Міжгір’я.І творчі подвиги.
Це наче життя на одному подиху.
« Рекітське сузір’я» - творчості подіум.
Головко Сніжана член літстудії «Первоцвіт» Ужгородського РЦДТ, маліжанка з 2015 року
Ми ще повернемось
Найкращий, найцікавіший фестиваль, на якому я колись побувала, - це МАЛІЖ-2015!
У мальовничому Міжгір’ї нас зустріли з хлібом-сіллю і піснями. Наш Ужгородський район виступив достойно і ми привезли багато призових дипломів. Було дуже цікаво: ми палили ватру, нас пригощали головною міжгірською стравою - бринзою з токаном, яфиною та чаєм з гірських трав.
Ми їздили на екскурсію до озера Синевир та до ведмедів, яких прихистили в Реабілітаційному центрі. Мене розчулило до сліз, коли працівники розповіли, як над тваринками знущалися попередні господарі.
Але ми і добре повеселилися на концертах і дискотеках.
Та найочікуваніше - виступи та майстер-класи, на яких ми багато чому навчилися. Багато дітей, які вперше взяли участь у фестивалі, вже зайняли призові місця. Серед них і я, посівши друге місце у номінації «Поезія».
Порадувало те, що МАШЖ отримав статус Міжнародної академії літератури журналістики. Ми дуже цим пишаємось.
«Рекітське сузір’я»
Маліжан зустрічає.
Чудове Міжгір’я
Піснями вітає.
Високі смерічки
Шумлять в піднебессі...
Цілющії річки
І озера плесо.
І Вир із легенди,
І дівчина Синь
Шепочуть: «Ти зможеш!
Ти сумнів відкинь!»
Іще б фестивалить, -
Додому вже час.
Та знаєм, що вернем
Сюди ще не раз.
Ходань Софія, член літстудії «Первоцвіт» Ужгородського РЦДТ, маліжанка з 2014 року
   
| 
