6 березня 2015 року набрав чинності наказ Міністерства освіти і науки від 30.01.2015 року №67 «Про затвердження Порядку державної атестації дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладів». Відповідно старий Порядок, датований ще 2001 роком, втратив чинність. «ОУ» разом із заступником Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Сергієм ДЯТЛЕНКОМ детально проаналізувала новий документ.

МОН ще з осені рекомендувало управлінням освіти призупинити атестацію навчальних закладів у зв’язку із розробленням нового Порядку. Окремі з них дослухались, а деякі продовжили атестацію за старим Порядком. 
У першому випадку можуть користуватись новим Порядком, а в другому потрібно було завершити процедури державної атестації до 6 березня, або розпочинати все спочатку.

НЕ «КАРА», А ДОПОМОГА

– Атестація – це насамперед допомога навчальному закладові в поліпшенні якості надання освітніх послуг, – зазначає Сергій Дятленко. – Це бачимо вже в перших пунктах Порядку, якими визначається, що головними завданнями державної атестації є, зокрема, й надання організаційно­методичної допомоги навчальним закладам. 
У попередній редакції документа такої функції не було. Відтепер результатом атестації мають стати рекомендації навчальним закладам щодо поліпшення якості навчального процесу.

А «СУДДІ» ХТО?

Хто ж може дати такі рекомендації? Насамперед, той, у кого виходить краще. Відповідно до складу комісій повинні залучатись кваліфіковані фахівці, які зможуть провести експертизу на належному рівні і надати відповідні рекомендації. 
В інтернеті під час обговорення нового порядку можна прочитати чимало коментарів на кшталт: «А судді хто?» або «Де ж їх взяти – тих експертів?». 
За словами Сергія Дятленка, в кожному районі є декілька «сильних» директорів, завучів, є фахівці і в управліннях. Тому вони мають працювати над атестацією закладів разом. 
Крім того, як передбачає новий Порядок, до складу комісій за згодою повинні долучитися представники громадськості: активісти, батьківські комітети, освітні громадські організації, і не лише вони. У документі немає вичерпного переліку. 
За словами Сергія Дятленка, відсутність такої конкретизації невипадкова, адже у різних регіонах громадськість можуть представляти різні люди. Наприклад, у Києві є дуже багато громадських організацій, а що ж на місцях? Там свою активність мають виявити батьківські організації, представники органів місцевого самоврядування тощо.

ПРО ТЕРМІНИ І «ЗАЙВЕ КОЛЕСО»

Атестація закладу, як і раніше, проводиться раз на десять років, але дещо змінено час роботи комісії. Тепер вона працює 15 днів, причому в навчальному закладі лише 5. Раніше термін роботи комісії у навчальному закладі складав 15 днів. 
– Раніше кожен член робочої комісії з атестації визначав, коли він може і хоче прийти до закладу, – коментує новацію Сергій Миколайович. – І НЗ 15 днів напружено очікував, бо кожен член цієї комісії міг прийти тоді, коли забажає. 
Рішення про атестацію навчальних закладів раніше виносили регіональні експертні ради, які створювались на рівні області. У МОН вирішили, що це «зайве колесо». Тепер атестацією займається той орган, який найкраще знає конкретний НЗ, а саме – орган управління освітою, у підпорядкуванні якого перебуває ДНЗ, ЗНЗ чи заклад позашкілля.

ПУБЛІЧНИЙ ЗВІТ

Відтепер атестація розпочинається з публічного звіту навчального закладу про свою роботу, а також звіту органу управління освітою – що він зробив для того, щоб заклад успішно працював. За словами заступника директора департаменту, це своєрідний механізм захисту самого навчального закладу від можливого свавілля або упередженого ставлення управління освіти. 
Публічний захист здійснюється перед трудовим колективом, громадськістю, батьківським комітетом, які бачитимуть реальний стан справ. 
Також відтепер навчальний заклад не повинен робити самоаналіз своєї роботи у письмовій формі. Фактично це був величезний «талмуд», інколи обсягом більш як сто сторінок. ­Тепер у МОН вважають, що це зайва «паперотворчість».

НАПРЯМИ ЕКСПЕРТИЗИ

За словами Сергія Дятленка, навколо пункту, який визначає напрями експертизи, під час підготовки Порядку було зламано найбільше списів. 
Нагадаємо, в попередньому Порядку були критерії, виражені в цифрах. Наприклад, розмір земельної ділянки або кількість класних кімнат. Як на ці показники може вплинути директор, якщо, приміром, проектом будівлі передбачено конкретну кількість класів? Водночас керівник закладу міг підняти певні показники дуже активною участю школярів у різних конкурсах і заходах. 
– Ми принципово відійшли від такої позиції, адже дуже важко виміряти роботу школи і вчителя якимись цифровими показниками, – зазначає Сергій Миколайович. – Насправді, це фактично неможливо зробити – тим більше зі столиці чи обласного центру. Найкраще заклад знають на місці – місцеві органи управління освітою, громада, батьки. 
Отже, напрями, закладені в Порядку, не мають цифрового вираження. Але є один виняток – порівняльний аналіз зовнішнього і внутрішнього моніторингу результатів навчальних досягнень учнів. Цей показник уведений зокрема для того, щоб виявити можливе заниження чи завищення оцінок. 
У МОН переконані, що критерії не можуть бути однаковими для різних типів навчальних закладів. Наскільки заклад відповідає вимогам, визначає сама комісія, яка ці вимоги і встановлює. 
– Дехто вже сьогодні «плаче» за цифровими показниками, – розповідає Сергій Миколайович. – Адже ними легко «спекулювати». Коли ми згадуємо про примусову участь у різних конкурсах, це відбувалось і «завдяки» цьому показникові. Переконаний, що зайвого формалізму потрібно позбутись. Відсотки не відображають якість навчального процесу. Як порахувати, з радістю діти ідуть до школи чи ні, чи цікаво їм, чи хочуть вони знаходитись там якомога довше?

РЕЗУЛЬТАТИ – В ІНТЕРНЕТІ

Новий Порядок передбачає відкритість і прозорість на всіх етапах атестації. 
Як ми вже зазначали, розпочинається все з публічного звіту навчального закладу. Так само результати атестації будуть доступні раді НЗ і трудового колективу. До речі, жодних обсягів звіту не встановлено. 
У пункті 13 Порядку записано, що результати державної атестації оприлюднюються у засобах масової інформації, на офіційних веб­сайтах органу, що здійснює атестацію, та навчального закладу.

РОЛЬ ДІНЗ

Інструктивно­методичне забезпечення державної атестації нав­чальних закладів здійснює Міністерство освіти і науки, а контроль за її проведенням – Державна інспекція навчальних закладів.
На певному етапі можуть виникнути суперечки, і хтось повинен приймати рішення. Тобто представники ДІНЗ не будуть брати безпосередньої участі в атестації, але здійснюватимуть контроль за її проведенням.

РЕЗЮМЕ

Загалом новий порядок атестації вписується в загальнодержавну політику децентралізації. 
– Треба довіряти і місцевим органам управління освітою, і керівникам навчальних закладів, – переконаний Сергій­ Дятленко. – І потім вимагати відповідальності, тоді це й буде справжня децентралізація. А якщо ми їм не довіряємо, а лише насаджуємо «циркуляри», то вони відповідно до них і працюють. Наша позиція – якість освіти має контролювати не МОН, а місцевий орган управління освітою, навчальний заклад і батьківська громада.

Дмитро ШУЛІКІН
Матеріал опубліковано в газеті «Освіта України», №10 від 9 березня 2015 року

МОВОЮ ДОКУМЕНТА
Атестаційна комісія здійснює експертизу діяльності навчального закладу за такими напрямами (питаннями):
1) відповідність документації, зокрема фінансової, вимогам законодавства; 
2) створення умов для навчання дітей з особливими освітніми потребами, зокрема дітей-інвалідів;
3) забезпечення якості загальної середньої освіти (порівняльний аналіз результатів зовнішнього та внутрішнього моніторингу результатів навчальних досягнень учнів (вихованців); порівняння результатів незалежного оцінювання випускників 11-х класів із результатами їх навчальних досягнень (за 3 останні роки)) (для загальноосвітніх навчальних закладів);
4) дієвість внутрішнього моніторингу навчальних досягнень (розвитку) учнів (вихованців) (для дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів);
5) організація роботи щодо професійного розвитку педагогічних працівників;
6) наявність бібліотеки та/або використання інформаційно-комунікаційних технологій в навчально-виховному процесі;
7) загальний стан території, будівель та приміщень навчального закладу;
8) створення безпечних умов для учасників навчально-виховного процесу;
9) організація розвивального навчально-виховного середовища (для дошкільних навчальних закладів);
10) організація харчування дітей (для дошкільних навчальних закладів);
11) забезпечення соціально-психологічного супроводу учнів (вихованців); 
12) створення умов для задоволення потреб учнів (вихованців) у різних формах позаурочної навчально-виховної роботи (для загальноосвітніх навчальних закладів); 
13) забезпечення якості управлінської діяльності (наявність (дієвість) внутрішнього контролю за організацією навчально-виховного процесу; стан усунення порушень вимог законодавства і недоліків у роботі, виявлених під час попередніх заходів контролю; відкритість і публічність у діяльності навчального закладу);
14) роль навчального закладу у житті територіальної громади та його суспільна оцінка батьківською громадськістю, громадськими об’єднаннями.