До моменту закінчення 11-го класу український школяр проводить у приміщенні навчального закладу не менше 2720 днів. Це – 7 років і 7 місяців. Простір, у якому проводить цей час дитина, не тільки впливає на те, чи комфортно їй навчатися і відпочивати в перервах. Він допомагає або заважає формувати навичку роботи у групах, відчуття відповідальності та гордості за власні досягнення, лідерські якості.

Усе це впливатиме на те, наскільки конкурентоздатними і успішними сьогоднішні школярі будуть у майбутньому. Про те, чи змінилося щось у новому проекті державних будівельних норм «Навчальні заклади», розповідає керівник сектору «Будівництво» Офісу ефективного регулювання Олена Шуляк для Української правди. Життя.

У найближчий перспективі у Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства планують затвердити один, здавалося б, непримітний документ.

Саме він є дороговказом для будівельників, які споруджують вітчизняні навчальні заклади. І від цього документу залежить, чи матимуть наші діти сучасні школи з комфортними класами та коворкінгами, чи як зараз, залишатимуться похмурими примітивними об'єктами.

Про що йдеться?

В Україні будівництво регулюється так званими державними будівельними нормами – нормативними документами, які визначають і товщину стін, і висоту сходинок, і розмір класних кімнат…

Нещодавно Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву (ПАТ «КиївЗНДІЕП») розробив нову редакцію ДБН «Навчальні заклади».

Ініціатива правильна й похвальна, але в Україні спеціалістів, які здатні розібратись у суті та видати сучасну норму, майже немає.

Ось і вийшло, що положення проекту ДБН «Навчальні заклади» далеко не сучасні та й не дуже відрізняються від чинних.

Наприклад, при проектуванні та будівництві навчального закладу обов’язково має бути врахована норма щодо інсоляції – забезпечення проникнення сонячного світла у приміщення, яке має оздоровчу дію на організм людини та бактерицидну дію на мікрофлору навколишнього середовища.

Однак цей позитивний вплив проявляється лише при достатній дозі прямих сонячних променів, що характеризується тривалістю інсоляції.

Так от, як в чинному так і новому проекті ДБН, тривалість інсоляції обмежена періодом з 22 березня по 22 вересня.

Перше питання, яке виникає, чому розробники орієнтується на період, значна частина якого припадає на літні канікули, коли діти відсутні у школі?

Може, нам вже час врахувати європейський досвід, коли інсоляція забезпечується 365 днів на рік за рахунок сучасних проектів будівель та, навіть, віконниць, які рухаються за сонцем. Як приклад, звичайна загальноосвітня школа в данському місті Ерстад.

Ще одна норма – обов’язковість сміттєпроводів у шкільних закладах. В умовах тотальної відмови від їх використання, прагнення всього світу до роздільного збору сміття, ми продовжуємо прививати нашим дітям звичку усе «звалювати» в один котел та розводити сморід.

Окремої уваги вартує мийна для яєць, у якій їх мають «купати» перед використанням у харчових цілях. Так от, це приміщення у школах повинно бути обов’язково окремим у розмірі 6 метрів квадратних(!).

Як на мене, для цих цілей достатньо окремого робочого місця, адже об’єми споживання даного продукту в навчальних закладах аж ніяк не тягнуть на такий метраж.

Крім цього, більшість шкіл сьогодні вже не готують їжу, а замовляють її, або їм доставляють готовий меланж (напівфабрикат у відповідних контейнерах, тобто це яйця без шкаралупи). І головне, вимоги щодо обов’язкові такого окремого приміщення відсутні у будь-яких інших нормах, за виключенням птахофабрик.

Наостанок, вимоги щодо розмірів кабінетів для керівників навчальних закладів у рівень двокімнатної квартири метрів так на 30.

Як практик-забудовник, я точно знаю, що 1 кв. м коштуватиме щонайменше 500 доларів. Тому в мене викликає сумнів, що витратити понад півмільйона гривень на створення кабінетів для директора та завуча – це ефективне використання наших з вами податків.

Освіта – нова, а школа – стара?

Практично одночасно з початком перегляду державних будівельних норм, зокрема щодо навчальних закладів – шкіл, училищ, вишів - у Міністерстві освіти та науки України презентується Концепція нової української освіти. І щоб ви не сумнівались, ці документи між собою ніяк не корелюються.

Для прикладу, в Концепції закладено запровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освітній галузі, що має охопити всі види діяльності, суттєво розширити можливості педагогів та учнів і оптимізувати управлінські процеси.

Для цього будуть розвивати відповідну інфраструктуру, створювати онлайн платформи і навіть цілі хаби на базі навчальних закладів.

Натомість, розробники нового проекту ДБН в частині ІКТ-середовища спирались (увага!) на норми та правила інструкцій «Минсвязи СССР» 70-80 років.

Не треба бути мегафахівцем, щоб зрозуміти, що дротові телефони та масивні телевізори – це найсвіжіші технології, упровадження яких передбачає ця документація. У час стрімкого розвитку технологій такий підхід виглядає, принаймні, дивно.

Апдейт реалій

Сміттєпроводи розробники додали, про просторі кабінети для керівництва не забули.

А от згадати, що зараз вже ХХІ століття, яке абсолютно змінило навколишній світ, та співвіднести з Концепцією освіти – забули.

Якщо нові ДБН для шкіл зараз приймуть у такій редакції, змінити їх вдасться нешвидко. Як наслідок, діти продовжуватимуть вчитися в радянських умовах. І не допоможе ніяка Концепція нової української школи, бо будуватиметься «нова школа» за правилами радянських часів…

Саме тому експерти, прогресивні освітяни і небайдужі батьки школярів повинні долучитись до перегляду нової редакції ДБН.

Це вкрай потрібно для того, щоб наші діти мали сучасні, комфортні заклади освіти, які стимулюють розвиток та надихають.

Олена Шуляк, керівник сектору "Будівництво" Офісу ефективного регулювання, Українська правда. Життя